Водний кодекс України (ВК України). Науково-практичний коментар.

Річки, озера, водосховища, канали, інші водойми, а також внутрішні морські води та територіальне море є внутрішніми водними шляхами загального користування, за винятком випадків, коли відповідно до законодавства України їх використання з цією метою повністю чи частково заборонено. 

Перелік внутрішніх водних шляхів, віднесених до категорії судноплавних, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Всі судна та інші плавучі засоби мають бути обладнані ємкостями для збирання лляльних та інших забруднених вод, які повинні систематично передаватися на спеціальні очисні споруди для очищення та знезараження.

Забороняється заходження в територіальне море суден, які не провели заміну ізольованого баласту і не обладнані цистернами і закритими фановими системами для збирання стічних вод будь-якого походження чи установками для очищення та знезараження цих вод, що відповідають міжнародним стандартам.

Користування водними об'єктами для плавання на маломірних суднах (веслових, моторних човнах) дозволяється з дотриманням правил, що встановлюються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Коментар:

До частини першої. Положенням ч. 1 ст. 67 ВК встановлено загальний дозвіл на користування водними об'єктами як внутрішніми водними шляхами. Заборона на таке використання внутрішніх водних шляхів повинна бути чітко встановлена законодавством. Наприклад, відповідно до ст. 23 ЗУ "Про державний кордон" низка обмежень передбачена Положенням про прикордонний режим, затвердженим ПКМ України від 27.07.98 N 1147. Згідно зі ст. 17 ЗУ "Про державний кордон", рішення про заборону виходу в територіальне море та внутрішні води України (далі - море) українським невійськовим суднам і плавзасобам приймає начальник прикордонного загону чи загону морської охорони, про що виноситься постанова про заборону виходу в територіальне море та внутрішні води України, у порядку передбаченому Інструкцією про порядок заборони виходу в територіальне море та внутрішні води України українських невійськових суден і плавзасобів посадовими особами Державної прикордонної служби України, затвердженою наказом Державної прикордонної служби України від 18.04.2005 N 291. Можуть бути встановлені й інші обмеження.

До частини другої. Перелік внутрішніх водних шляхів, що належать до категорії судноплавних, затверджено ПКМ України від 12.06.96 N 640.

До частини третьої. Підзаконними нормативно-правовими актами дещо звужується обов'язок, передбачений цією частиною щодо обладнання всіх суден та плавучих засобів ємкостями для збирання лляльних та інших забруднених вод. Наприклад, абз. 3 п. 5 Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення, затверджених ПКМ України від 29 лютого 1996 р. N 269  (прийняті відповідно до ст. 102 ВК) дозволено скидання стічних вод із суден, які не обладнані закритими системами стічних вод, якщо чисельність осіб, що перебувають на борту, не перевищує 10 чоловік.

На наш погляд, статус підзаконного нормативно-правового акта не дає можливість обмежувати правило ч. 3 ст. 67 ВК за допомогою Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України, які затверджені ПКМ України.

Для забезпечення виконання припису ч. 3 ст. 67 ВК встановлено обов'язок пломбування запірних пристроїв (клапанів, клинкетів, кінгстонів, захлопок, кранів, люків та інше). Порядок такого пломбування врегульований Інструкцією про порядок пломбування в морських торговельних і річкових портах України суднових запірних пристроїв, призначених для скидання забруднюючих речовин та вод, що їх містять, затвердженою наказом Мінтрансу від 30.09.2002 N 695.

Всі операції із забруднюючими речовинами, в тому числі і передача на спеціальні очисні споруди, підлягають реєстрації (абз. 2 п. 8 Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення), яка здійснюється згідно з Правилами реєстрації операцій із шкідливими речовинами на суднах, морських установах і в портах України, затверджених наказом Мінтрансзв'язку від 10.04.2001 N 205.

До частини четвертої. Перевірка дотримання вимог коментованої частини на судні, яке заходить до територіального моря, здійснюється Інспекцію державного портового нагляду морського торговельного порту України, яка діє на підставі Положення про Інспекцію державного портового нагляду морського торговельного порту України, затвердженого наказом Мінтрансу України від 18.10.2000 N 574 (п. 2.5).

До частини п'ятої. Цією частиною встановлення правил користування водними об'єктами для плавання на маломірних суднах (веслових, моторних човнах) віднесено до повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських Рад. Прикладами таких правил можуть служити Правила користування водними об'єктами для плавання на маломірних (малих) суднах у Донецькій області, затверджені рішенням Донецької обласної ради від 07.04.2005 N 4/27-642, та Правила користування водними об'єктами для плавання на маломірних (малих) суднах у м. Києві, затверджені рішенням Київської міської ради від 26.05.2005 N 393/296.

Положення ч. 5 ст. 67 ВК, якою встановлення правил користування водними об'єктами для плавання на маломірних суднах, віднесено до повноважень відповідних рад, не скасовує повноваження Мінтрансзв'язку видавати нормативно-правові акти з приводу експлуатації маломірних суден. Правовим підґрунтям для цього є положення ст. 4 ЗУ "Про транспорт".