Земельний кодекс України (ЗКУ). Науково-практичний коментар.

1. У разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.

2. У разі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою.

3. Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку.

Коментар:

До ч. 1. Протокол про порушення земельного законодавства складається державними інспекторами з контролю за використанням та охороною земель (ст. 238 КУпАП). В той же час наразі Держземінспекцію ліквідовано, а її повноваження фактично передані Держсільгоспінспекції. Вирішення питання ускладнює той факт, що у складі Держсільгоспінспекції посад "державних інспекторів по використанню та охороні земель" немає, як і не передбачає їх наявності у Держземагентстві положення про даний орган. Відтак, до узгодження чинного законодавства в частині визначення осіб, уповноважених здійснювати контрольні функції в сфері використання та охорони земель, а також процесуального забезпечення їх діяльності здійснення такого контролю формально неможливе.

Щодо підстав та порядку застосування адміністративної відповідальності за порушення земельного законодавства див. ст. 211 ЗКУ та коментар до неї.

Порядок складання протоколів про адміністративні правопорушення у галузі земельних відносин визначено гл. 19 КУпАП, а також Інструкцією з оформлення державними інспекторами з контролю за використанням і охороною земель Держземінспекції та її територіальних органів матеріалів про адміністративні правопорушення, затв. наказом Держкомзему від 28.04.2009 N 205.

Питання видачі приписів, згаданих у коментованій статті, врегульоване Положенням про порядок оформлення, видачі і реєстрації приписів у разі виявлення порушень земельного законодавства, затв. наказом Держкомзему від. 09.03.2004 N 67.

До ч. 2. Після дотримання процедури, передбаченої ч. 1 коментованої статті, інспектор має право ініціювати перед "відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування" розгляд питання про припинення права постійного користування при неусуненні постійним землекористувачем порушень вимог закону.

Закон не містить ясності щодо того, чи є рішення "відповідного органу" безпосередньою підставою для внесення до державного земельного кадастру даних про припинення відповідного права, чи з метою припинення права слід все-таки звертатися до суду. Перший варіант тлумачення начебто випливає із положення коментованої норми, яка нічого не каже про звернення до суду "відповідного органу", а навпаки, передбачає можливість оскарження до суду рішення "відповідного органу" зацікавленою особою (ч. 3 коментованої статті). З іншого боку, ст. 143 ЗКУ, що встановлює підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку, веде мову про те, що право припиняється "у судовому порядку".

У п. 8 постанови Пленуму ВСУ "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16.04.2004 N 7 вказано, що припинення права користування земельними ділянками, у т. ч. відповідно до положень коментованої статті, має здійснюватися у судовому порядку, "недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними". Приєднуємося до такого підходу вищої судової інстанції.

До ч. 3. Відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Тому рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування може бути оскаржене на підставах та в порядку, передбаченому КАСУ, до адміністративного суду.