Кодекс торгового мореплавания Украины (КТМ Украины) с комментариями к статьямСтаття 225. Відповідальність буксируючого суднаВідповідальність за шкоду, заподіяну при буксируванні судну, що буксирується, або іншому плавучому об'єкту чи майну і вантажу, що знаходяться на ньому, у випадку, коли капітан буксируючого судна управляє буксирувальною операцією, у разі відсутності іншої угоди сторін, несе власник буксируючого судна, якщо ним не буде доведено відсутність його вини. Коментар: Згідно коментованої статті управління морським буксируванням здійснюється капітаном буксируючого судна і тому відповідальність за шкоду, заподіяну при буксируванні як судну, що буксирується, так і майну чи вантажу, що знаходиться на ньому, несе власник буксируючого судна, якщо ним не буде доведено відсутність його вини. Відповідальність власника буксируючого судна за шкоду, заподіяну при морському буксируванню є договірною відповідальністю, саме тому в договорі морського буксирування сторони можуть самостійно визначити питання відповідальності за шкоду, заподіяну при буксируванні. Балтійська і міжнародна морська рада (БИМКО) при буксируванні рекомендує використовувати два види типових контрактів: "Towhire" і "Towcon" (далі - контракти БИМКО). Перший застосовується при оплаті буксирування виходячи з кількості днів, що на неї витрачені; другий - при оплаті за буксирування в цілому. Основні умови цих контрактів не відрізняються один від одного, в тому числі і стосовно відповідальності. Так, згідно контрактів БИМКО відповідальність розподіляється між сторонами договору буксирування в залежності від двох категорій вимог: 1) вимоги за шкоду, заподіяну життю або здоров'ю; 2) вимоги по відшкодуванню іншої шкоди. Власник буксируючого судна відшкодовує власнику судна, що буксирується будь-які збитки, що виникла у зв'язку з завданням шкоди життю або здоров'ю наступним особам під час буксирування: капітану або членам екіпажу буксира; іншим працівникам або агентам; особам, які супроводжували судно, що буксирується, якщо вони були направлені на нього власником буксиру; іншим особам на борту буксируючого судна, які не є працівниками або агентами власника судна, що буксирується. Власник буксируючого судна несе наступні витрати (без права регресу проти власника судна, що буксирується) незалежно від того, чи виникли вони в результаті порушення договору буксирування з вини власника буксируючого судна, його працівників або агентів: 1. Втрати або пошкодження будь-якого характеру, які завдані буксиру або будь-якому майну, що знаходиться на ньому; 2. Втрати або пошкодження будь-якого характеру, які понесені третьою стороною, або власності третьої сторони в результаті контакту з буксиром або в результаті перепон, що виникли у зв'язку із присутністю буксира; 3. Втрати або пошкодження будь-якого характеру, що понесені власником буксиру або третьою стороною в результаті втрати або пошкодження, які вказані в п. 1 та 2. 4. Витрати на підняття буксируючого судна, його віддалення, попередження забруднення з цього судна. Проте, в будь-якому випадку правила контрактів БИМКО будуть застосовуватися лише за домовленістю Сторін. За відсутності відповідної угоди сторін, питання відповідальності за договором буксирування будуть визначатися відповідно до вимог діючого законодавства України. |
1. Мировое соглашение - процедура банкротства, применяемая на любой стадии рассмотрения дела о банкротстве в целях прекращения производства по делу о банкротстве путем достижения соглашения между должником и кредиторами (ст. 2 Закона о банкротстве).
Принятие решения о заключении мирового соглашения находится в исключительной компетенции собрания кредиторов согласно ст. 12 Закона о банкротстве.
Определение об утверждении мирового соглашения принимается по результатам рассмотрения дела о банкротстве арбитражным судом, в связи с чем производство по делу о банкротстве подлежит прекращению в соответствии с п. 1 ст. 57 Закона о банкротстве.
2. Материально- и процессуально-правовые нормы, регулирующие отношения по поводу мирового соглашения, содержатся в гл. VIII Закона о банкротстве, в гл. 15 АПК 2002 г.
Согласно п. 2 ст. 5 Федерального закона "О несостоятельности (банкротстве) кредитных организаций" при банкротстве кредитной организации мировое соглашение, предусмотренное Законом о банкротстве, не применяется.
3. Материальные, процессуальные особенности мирового соглашения по делам о несостоятельности (банкротстве) и особенности мирового соглашения как процедуры подробно рассматриваются в книге "Арбитражный процесс: учебник для студентов юридических вузов и факультетов" <1>. Так, в частности, к процессуально-правовым особенностям согласно Закону о банкротстве можно отнести то, что:
--------------------------------
<1> См.: Арбитражный процесс: Учебник для студентов юридических вузов и факультетов / Под ред. В.В. Яркова. М.: Волтерс Клувер, 2005.
а) мировое соглашение может быть заключено и утверждено судом на любой стадии рассмотрения дела о банкротстве (в ходе подготовки дела к судебному разбирательству, наблюдения, финансового оздоровления, внешнего управления и конкурсного производства) - п. 1 ст. 150 Закона;
б) мировое соглашение вступает в силу только после утверждения его арбитражным судом - п. 4 ст. 150 Закона;
в) мировое соглашение может быть утверждено судом только при условии погашения задолженности по требованиям кредиторов первой и второй очереди - п. 1 ст. 158 Закона;
г) определение об утверждении мирового соглашения вступает в силу с момента принятия - п. 5 ст. 150 Закона;
д) мировое соглашение утверждается в отдельном заседании арбитражного суда, которое проводится по правилам, установленным АПК РФ, с обязательным извещением всех лиц, участвующих в деле о банкротстве, о времени и месте судебного разбирательства - п. 4 ст. 158 Закона;
е) последствием утверждения арбитражным судом мирового соглашения является прекращение производства по делу - п. 1 ст. 159 Закона <1>.
--------------------------------
<1> См.: Арбитражный процесс: Учебник для студентов юридических вузов и факультетов / Под ред. В.В. Яркова.
4. Комментируемая статья предусматривает использование иных примирительных процедур. Однако в настоящее время ни АПК 2002 г., ни Закон о банкротстве не предусматривают другие конкретные примирительные процедуры. В мировой практике появилось достаточно большое количество подобного рода процедур, среди которых можно назвать такие, как экспертное определение (заключение) (expert determination), переговоры, переговоры с участием посредника (facilitated negotiation или facilitation), примирение (conciliation), посредничество (mediation), посредничество-арбитраж (med-arb), независимое разрешение (adjudication), мини-процесс (mini-trial), установление обстоятельств (fact finding), комиссии по рассмотрению споров (dispute review boards), частный суд (private judging), предварительная независимая оценка (early neutral evaluation), "суд со множеством дверей" (multi-door courthouse), досудебное совещание по урегулированию спора (settlement conference), упрощенный суд присяжных (summary jury trial) и др. <1>.
--------------------------------
<1> См. подробнее: Понятие, классификация и основные виды альтернативных способов разрешения споров // Журнал российского права. 2004. N 12.
УПРОЩЕННОГО ПРОИЗВОДСТВА