Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

2. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

3. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Коментар:

1. За презумпцією, передбаченою у ст. 554 ЦКУ, у разі невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання кредитор має право заявити вимогу до поручителя про виконання договору поруки у солідарному порядку. На диспозитивних началах сторони як альтернативний варіант можуть передбачити в договорі поруки субсидіарний порядок заявлення вимог. До правовідносин поруки слід застосовувати загальні правила, що стосуються солідарних та субсидіарних зобов'язань - ст. ст. 541 - 544 та ст. 619 ЦК України. Проте, зважаючи на те, що поручителя і боржника не можна вважати боржниками за одним і тим самим зобов'язанням (множинності на стороні боржника не виникає), вказані норми застосовуються виключно в обсязі, що не суперечать суті поруки.

Якщо в договорі не передбачено субсидіарну відповідальність поручителя, кредитор має право, керуючись ст. 543 ЦКУ, звернутися як до боржника за основним зобов'язанням, так і до поручителя; як разом, так і окремо; як повністю, так і в частині боргу. Таким чином, при солідарній поруці кредитор наділяється правом самостійно вирішувати питання про те, до кого з них - боржника чи поручителя - чи до обох разом, в якій частині і в якій послідовності пред'являти свої вимоги.

У лютому 2004 року Банк звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до ВАТ "Комінтернівський Райпостач" про стягнення 276025 грн. 09 коп. на підставі договору поруки від 21.01.2002 року N 7/Ю-П. В подальшому позивач уточнив позовні вимоги і просив стягнути 271975 грн. 13 коп., у тому числі 135059 грн. 50 коп. заборгованості по кредиту, 128709 грн. 82 коп. відсотків, 8205 грн. 81 коп. пені.

Позивач зазначав, що на підставі вказаного договору порукою забезпечено виконання зобов'язань ТОВ "Сільгосп-Нафта" за кредитним договором від 21.01.2002 року N 7/Ю, укладеним з Банком. Строк надання кредиту згідно з додатковою угодою від 15.09.2003 року N 9 закінчився 27 листопада 2003 року. Проте ТОВ "Сільгосп-Нафта" кредит повністю не повернуло та проценти по кредиту не сплатило. Позов мотивувався посиланням на статті 553, 554, 1054 ЦК України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 08.04.2004 року позов задоволено в повному обсязі.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 22.06.2004 року до участі у справі залучено ТОВ "Сільгосп-Нафта" відповідачем.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.07.2004 року рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено частково; з ТОВ "Сільгосп-Нафта" на користь позивача стягнуто 135059 грн. 50 коп. заборгованості по кредиту, 128709 грн. 28 коп. відсотків, 200 грн. пені; в позові до ВАТ "Комінтернівський Райпостач" відмовлено.

Постановою судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 1 березня 2005 року скасовано постанову Вищого господарського суду України від 23.11.2004 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.07.2004 року, а рішення господарського суду Одеської області від 08.04.2004 року залишено в силі з наступних мотивів.

Як зазначив суд касаційної інстанції, судами правильно встановлено, що договором поруки забезпечувалось виконання зобов'язань ТОВ "Сільгосп-Нафта" перед Банком за кредитним договором; за умовами договору поруки ВАТ "Комінтернівський Райпостач" зобов'язалося відповідати перед Банком солідарно у тому ж обсязі, як і боржник, зокрема, за повернення кредиту, сплату процентів, комісійних, пені, відшкодування збитків.

Водночас, судом апеляційної інстанції не враховано, що при солідарному обов'язку боржників кредитор вправі вимагати виконання як від усіх боржників разом, так і від кожного з них окремо, при чому як повністю, так і в частині боргу. Отже, сутність солідарного обов'язку полягає у тому, що кожен з боржників, до якого пред'явлена вимога кредитора, повинен виконати зобов'язання у повному обсязі. При цьому кредитор, вирішуючи питання щодо пред'явлення вимоги до всіх боржників разом чи до кожного з них окремо, діє на свій власний розсуд та не зобов'язаний дотримуватись будь-якої послідовності, оскільки це не передбачено законом¹.

____________

1 Архів Верховного Суду України за 2005 р. Справа N 3-111к05.

При субсидіарній поруці перед тим, як заявити вимоги до поручителя, кредитор повинен звернутися до основного боржника. Як випливає із ч. 2 ст. 619 ЦКУ відмова останнього від задоволення цієї вимоги або неотримання на неї відповіді в розумний строк дають кредитору право вимагати виконання від поручителя.

2. Частиною 2 ст. 554 ЦК України, у відповідності з якою поручитель несе відповідальність у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків за прострочення виконання основного зобов'язання боржником, регламентується по суті не обсяг відповідальності поручителя, а обсяг його зобов'язання перед кредитором за договором поруки. З моменту порушення умов основного договору боржником обсяг зобов'язання поручителя і обсяг зобов'язання боржника перед кредитором за загальним правилом є рівними, однаковими (див. ст. 553 ЦКУ та коментар до неї).

Проте із зазначеного правила є винятки. Вони пов'язані з тим, що з юридичної точки зору існують зобов'язання, які не можуть бути виконані третьою особою. До них відносяться, зокрема, наступні: 1) зобов'язання, що носять особистий характер; 2) негативні зобов'язання, предметом яких є утримання від вчинення певних дій; 3) зобов'язання, предметом яких є індивідуально-визначена або незамінна річ. У випадку забезпечення порукою вказаних зобов'язань поручитель повинен лише відшкодувати шкоду та (або) сплатити неустойку. На нього не може бути покладено обов'язок виконати зобов'язання замість боржника. В усіх інших випадках поручитель зобов'язаний не лише здійснити виконання замість боржника, а й відшкодувати збитки (шкоду) в повному обсязі, сплатити проценти та неустойку. При цьому розмір неустойки, процентів та збитків визначається відповідно до положень основного зобов'язання, що існує між кредитором та боржником. Тому, якщо умова про неустойку в основному договорі відсутня, а також актами цивільного законодавства не передбачено розміру законної неустойки, у кредитора не виникає право на її стягнення (див. ст. 551 ЦКУ та коментар до неї).

3. Як випливає із ч. 2 ст. 554 ЦКУ чинне цивільне законодавство виходить із презумпції повної відповідальності поручителя. Це означає, що якщо сторони не визначили в договорі, в якому обсязі буде відповідати поручитель, останній вважається зобов'язаним в тому ж обсязі, що і боржник за основним договором. Проте вказана норма є диспозитивною. Тому сторони в договорі поруки можуть обмежити обсяг зобов'язання поручителя будь-яким чином на власний розсуд. Наприклад, визначити, що поручитель лише виконає зобов'язання замість боржника або лише сплатить кредитору неустойку.

Зобов'язання поручителя не може перевищувати обсягу основного зобов'язання боржника, оскільки додаткове зобов'язання не може перевищувати основного. Тому навіть якщо поручитель через будь-які причини поручився в обсязі більшому, ніж боржник, він буде відповідати перед кредитором тільки в межах основного зобов'язання.

4. У ч. 3 ст. 554 ЦКУ визначено основні правила врегулювання відносин у випадку наявності множинності осіб на стороні поручителя - співпоруки (див. ст. 553 ЦКУ та коментар до неї). Згідно із названою нормою ЦКУ, особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно. Водночас в договорі поруки може бути передбачено часткову (дольову) відповідальність співпоручителів, а також субсидіарну відповідальність одного чи кількох з них. Таким чином можна виділити:

а) солідарну співпоруку, яка має місце тоді, коли два або більше поручителі поручилися за боржника спільно за одним договором поруки і кожен з них поручився за все зобов'язання боржника в цілому. В зазначеному випадку у разі невиконання боржником зобов'язання кредитор має право на власний розсуд вимагати повного задоволення від будь-якого співпоручителя окремо або від усіх співпоручителів разом. Співпоручитель, який виконав зобов'язання боржника в повному обсязі має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних співпоручителів у рівній частці за вирахуванням частки, яка припадає на нього, посилаючись на ч. 1 ст. 544 ЦКУ.

б) часткову співпоруку, яка має місце тоді, коли зобов'язання боржника розподіляється між поручителями таким чином, що кожен з них ручається тільки в певній частині і, відповідно, кредитор має право вимагати від кожного із співпоручителів виконання лише у конкретній наперед визначеній частці;

в) співпоруку із субсидіарною відповідальністю одного чи кількох співпоручителів. Наприклад, договором поруки може бути визначена субсидіарна відповідальність одного із співпоручителів і в той же час солідарна з боржником відповідальність інших. Можливим є також виділення серед суб'єктів, що спільно поручилися, особи, до якої в першу чергу повинна бути звернена вимога кредитора у випадку невиконання з боку боржника (інші ж співпоручителі будуть нести відповідальність перед кредитором додатково до відповідальності вказаної особи (субсидіарну відповідальність).