Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. У договорі застави визначаються суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.

2. Опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).

Коментар:

1. Коментована стаття визначає істотні умови договору застави. До істотних умов договору застави належать: 1) суть, розмір і строк виконання основного зобов'язання, забезпеченого заставою; 2) опис предмета застави; 3) інші умови, погоджені сторонами договору.

До третьої групи умов, досягнення згоди щодо яких є обов'язковим на вимогу хоча б однієї із сторін (абзац другий ч. 1 ст. 638 ЦК), відносяться, зокрема, умови про: 1) оцінка предмета застави (ч. 3 ст. 12 Закону "Про заставу", ч. 3 ст. 18 Закону "Про іпотеку"); 2) проведення аудиторської перевірки достовірності й повноти балансу або фінансового стану відповідної сторони договору (ч. 3 ст. 12 Закону "Про заставу"); 3) страхування предмета застави, якщо він не підлягає обов'язковому страхуванню (ст. 581 ЦК); 4) покладення ризику випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави на заставодержателя (ч. 1 ст. 580 ЦК); 5) надання можливості заставодавцеві замінювати предмет застави без згоди заставодержателя (ст. 579 ЦК); 6) встановлення заборони перезастави (ч. 1 ст. 588 ЦК); 7) встановлення порядку звернення стягнення на предмет застави, відмінного від продажу предмета застави з публічних торгів (ч. 1 ст. 591 ЦК).

2. Особливості істотних умов договору іпотеки визначені ч. 1 ст. 18 Закону "Про іпотеку", згідно якої іпотечний договір повинен містити такі істотні умови: 1) для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про: для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців; для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для іпотекодавця та іпотекодержателя - фізичних осіб відомості про: для громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, адресу постійного місця проживання та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; для іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України; 2) зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання; 3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані. При іпотеці земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення; 4) посилання на видачу заставної або її відсутність. Слід відзначити, що відомості про сторін іпотечного договору, віднесені ст. 18 Закону "Про іпотеку" до його істотних умов, такими насправді не є. Це - обов'язкові реквізити договору, проте аж ніяк не умови, з приводу яких сторони мають дійти згоди в процесі укладення договору. Разом з тим законодавче віднесення зазначених відомостей до істотних умов договору іпотеки дає суду можливість визнати договір недійсним або неукладеним у зв'язку з не досягненням згоди по всіх істотних умовах, які містяться у законі.

Крім того, на реквізити сторін як на істотні умови усіх договорів застави міститься посилання і в Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (підпункт перший абзацу першого пункту 92).

3. Частина 2 ст. 584 ЦК дозволяє сторонам подавати опис предмета застави у загальній формі, зокрема, шляхом вказівки на вид заставленого майна. Аналогічну норму відтворює і Закон "Про заставу" (ч. 2 ст. 12).

На наше переконання, опис предмета застави у загальній формі може бути включений до тексті договору застави лише тоді, коли предметом застави є речі, визначені родовими ознаками. Оскільки ж в більшості випадків договір застави укладається з приводу майна, визначеного індивідуальними ознаками, подання опису останнього у загальній формі свідчить про недотримання сторонами вимог закону і може бути підставою для визнання договору недійсним або неукладеним.

Якщо предметом застави є рухоме майно і відомості про обтяження даного майна заставою відносяться до Державного реєстру обтяжень рухомого майна сторонам договору при здійсненні опису предмета застави слід враховувати вимоги Закону "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень". Частина 1 ст. 7 цього Закону встановлює вимогу про те, що у правочині, на підставі якого або у зв'язку з яким виникає обтяження, повинен визначатись опис предмета обтяження. У разі відсутності опису предмета обтяження чи якщо існуючий опис не дозволяє ідентифікувати предмет обтяження, таке обтяження є недійсним. За змістом ч. 2 ст. 7 зазначеного Закону незалежно від того, чи є об'єкт індивідуальним або визначеним родовими ознаками, опис предмета обтяження повинен дозволяти ідентифікувати рухоме майно як предмет обтяження.

Таким чином, якщо сторони договору застави рухомого майна мають намір внести відомості про заставне обтяження до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, опис предмета застави не може подаватись у загальній формі, а має містити такі ознаки предмета застави, які дозволяють ідентифікувати його серед подібних об'єктів.

При заставі товарів в обороті та переробці, які завжди визначаються родовими ознаками, предмет застави також має бути індивідуалізований. Такий висновок випливає з положень ст. 41 Закону "Про заставу", згідно яких договір застави товарів у обороті або в переробці повинен індивідуалізувати предмет застави шляхом зазначення знаходження товарів у володінні заставодавця чи їх розташування в певному цеху, складі, іншому приміщенні або іншим способом, достатнім для ідентифікації сукупності рухомих речей як предмета застави.