Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. Право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення.

2. Якщо предмет застави відповідно до договору або закону повинен перебувати у володінні заставодержателя, право застави виникає в момент передання йому предмета застави. Якщо таке передання було здійснене до укладення договору застави, право застави виникає з моменту його укладення.

Коментар:

1. Стаття 585 ЦК присвячена визначенню моменту виникнення права застави. Як випливає із ст. 572 ЦК, право застави - це право кредитора (заставодержателя) одержати задоволення за рахунок заставленого майна при невиконанні боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Водночас слід наголосити на тому, що реалізація права застави, тобто поява у заставодержателя права звернути стягнення на предмет застави, пов'язується законодавцем з невиконанням боржником основного зобов'язання, забезпеченого заставою (ч. 1 ст. 589 ЦК). Таким чином, право застави, про яке йде мова у ст. 585 ЦК, є потенційним правом заставодержателя на звернення стягнення на заставлене майно (майнові права).

2. За загальним правилом право застави виникає з моменту укладення договору застави, тобто з моменту досягнення між його сторонами згоди по всіх істотних умовах в передбаченій законом формі, а якщо договір підлягає державній реєстрації - з моменту проведення його державної реєстрації (ч. 1 ст. 638, ч. 3 ст. 640 ЦК). Частина 2 ст. 585 ЦК уточнює це правило посиланням на те, що у разі, коли договором або законом обумовлено знаходження предмета застави у володінні заставодержателя, право застави виникає в момент передання йому предмета застави, а якщо передання предмета застави відбулося до укладення договору - з моменту його укладення.

Передання предмета застави у володіння заставодержателя слід розглядати як істотну умову договору, тому і в цьому випадку право застави виникає з моменту укладення договору (ч. 1 ст. 44 Закону "Про заставу").

3. Норми коментованої статті слід розглядати у взаємозв'язку з правилами, що визначають пріоритет вимог заставодержателя.

Згідно ч. 5 ст. 3 Закону "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ч. 4 ст. 588 ЦК якщо предметом застави є рухоме майно, заставодержатель зареєстрованої застави має переважне право на задоволення вимог із заставленого майна перед заставодержателями незареєстрованих застав та застав, які зареєстровані пізніше.

З викладених норм вбачається, що право на переважне задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави (іпотеки) відносно вимог інших кредиторів заставодержатель може отримувати не з моменту укладення договору, а з моменту реєстрації права застави (іпотеки), незважаючи на те, що з останнім закон не пов'язує укладення договору застави (іпотеки).