Кодекс торгового мореплавания Украины (КТМ Украины) с комментариями к статьямСтаття 195. Поняття договору морського круїзуЗа договором морського круїзу одна сторона - організатор круїзу зобов'язується здійснити колективну морську подорож (круїз) за певною програмою і надати учасникові круїзу всі пов'язані з цим послуги (морське перевезення, харчування, побутове та екскурсійне обслуговування тощо), а інша сторона - учасник круїзу зобов'язується сплатити за це встановлену плату. Коментар: Одним із різновидів договору морського перевезення пасажира є договір морського круїзу (з англійської "CRUISE" - здійснювати рейс, водні подорожі, плавання). Історія морського круїзу в Україні починається з радянських часів, а саме з 1957 року, коли товариство "Інтурист" почало здійснювати на пасажирських суднах "Перемога" і "Грузія" морські подорожі з Одеси до Ленінграда навколо Європи, а на судні "Петро Великий" по Чорному морю з туристами з соціалістичних країн. До Кодексу торговельного мореплавства України положення, що присвячені морському круїзу внесені вперше. В тому числі, вперше на законодавчому рівні до ст. 195 Кодексу визначає поняття договору морського круїзу як договору, за яким організатор круїзу зобов'язується здійснити колективну морську подорож (круїз) за певною програмою і надати учасникові круїзу всі пов'язані з цим послуги (морське перевезення, харчування, побутове та екскурсійне обслуговування тощо), а інша сторона - учасник круїзу зобов'язується сплатити за це встановлену плату. Круїзи бувають двох видів: - туристські, коли тривалість поїздки становить більше 24 годин; - екскурсійно-прогулянкові, коли тривалість поїздки становить менше 24 годин. Такі рейси здійснюються з метою відпочинку та ознайомлення з історичними та іншими пам'ятками, як правило, між двома портами з заходами та зупинками в них або без заходів і зупинок. Організаторами круїзу можуть виступати як безпосередньо судновласник - перевізник, так і відповідна організація, що проводить круїз на відповідній туристській лінії. Організатор круїзу укладає з перевізником договір про організацію круїзів, в тому числі на умовах фрахтування судна або на проїзд окремої групи відпочиваючих пасажирів. На сьогодні символом круїзного флоту стали комфорт і комплексність обслуговування туристів. На суднах рівень забезпечення туристів різноманітними послугами може бути порівняний лише з дорогими курортами. Морський круїзний лайнер - це плавуче місце в мініатюрі, яке приймає на свій борт від двохсот до шестисот туристів і стільки же осіб обслуговуючого персоналу та членів екіпажу. Туристам на морських судах пропонуються комфортабельні каюти з усіма зручностями. На суднах створені всі умови для комфортного відпочинку туристів: ресторани і бари, магазини, кінозали, музичні салони, басейни, тенісні корти, спортзали на інші сервісні служби. Крім того, туристам пропонується відповідна культурна програма, що включає в себе екскурсії в місцях швартови судна, розважальні заходи, свята на борту судна. Крім того, на сьогодні непоодинокі випадки організації на борту судна певних професійний, навчальних та інших заходів. Перелік всіх заходів, а також перелік послуг, що надаються туристам в морському круїзі повинно бути визначено в програмі круїзу. Підготовлена організатором круїзу програма морського круїзу повинна бути узгоджена із судновою адміністрацією. Послуги туристам повинні бути надані у відповідності із вказаною програмою, про що і визначає коментована стаття. |
1. Решение арбитражного суда по рассматриваемой категории дел, как и другие решения, должно отвечать требованиям гл. 20 комментируемого Кодекса и состоять из четырех частей: вводной, описательной, мотивировочной и резолютивной. Важное значение при этом имеет не только резолютивная часть, но и мотивировочная, в которой, по существу, имеет место толкование закона или вышестоящего нормативного правового акта, сущности регулируемых ими отношений, а также раскрывается фактический смысл, придаваемый данному закону или вышестоящему нормативному правовому акту. На этой основе судом делается вывод о соответствии или несоответствии оспариваемых положений нормативного правового акта закону или вышестоящему по юридической силе нормативному акту.
2. Отказ в удовлетворении требований по делам об оспаривании нормативных правовых актов возможен в связи с тем, что данный акт является недействующим (например, если акт не вступил в законную силу, действие акта приостановлено, а акт утратил силу в связи с истечением срока действия, отменой другим актом или по иным основаниям).
3. Резолютивная часть решения по делу об оспаривании нормативного правового акта должна содержать вывод суда об удовлетворении либо об отказе в удовлетворении заявления.
Время, с которого нормативный правовой акт признается недействующим, не указывается в резолютивной части решения, поскольку акт не подлежит применению с момента вступления в законную силу решения арбитражного суда. Это положение не может быть изменено в решении суда. До вступления в силу решения суда нормативный правовой акт является действующим. Решение суда по делу об оспаривании нормативного правового акта, согласно ч. 4 комментируемой статьи, вступает в законную силу немедленно после его принятия. Датой принятия решения является дата изготовления решения в полном объеме, которое может быть отложено на срок, не превышающий пяти дней с даты судебного заседания, в котором закончено рассмотрение дела по существу и объявлена только резолютивная часть принятого решения (ст. 176 АПК РФ).
Решения об оспаривании нормативного правового акта не подлежат обжалованию в апелляционном порядке.
4. Решение по делу о признании противоречащим закону нормативного правового акта или сообщение о таком решении должно быть опубликовано в средствах массовой информации, в которых был опубликован данный нормативный правовой акт, а также в "Вестнике Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации" согласно ст. 196 АПК РФ, на что следует указать в резолютивной части решения.
5. Решение по делу о признании правового акта противоречащим закону может быть обжаловано и опротестовано в кассационном порядке. Исключение составляют решения Высшего Арбитражного Суда РФ. Решения по делам об оспаривании нормативных правовых актов, принятые ВАС РФ, согласно ч. 2 ст. 181 АПК РФ обжалованию не подлежат, что подтверждает и Постановление Конституционного Суда РФ от 17 января 2008 г. N 1-П. Часть 7 настоящей статьи признана не противоречащей Конституции РФ в части, не допускающей обжалования в кассационном порядке решений и определений Высшего Арбитражного Суда РФ, вынесенных им в качестве суда первой инстанции, по делам об оспаривании нормативных правовых актов Президента РФ, Правительства РФ, федеральных органов исполнительной власти, затрагивающих права и законные интересы лиц в сфере предпринимательской и иной экономической деятельности.